Літо промайне, наче один день – кажуть у народі. А й справді, влітку час спливає дуже швидко. Напевне, у ваших «літніх» планах – поїздка з батьками до моря або мандрівка у гори чи у табір за місто. А може, на село до бабусі та дідуся! Це чудово!
А найкраще те, що влітку є нагода наблизитися до природи. Сподіваємося, ви напишете нам про свої літні спостереження, про місця, які ви відвідали під час літнього відпочинку, про свої добрі вчинки, складете вірші та казки про природу. А ми вам пропонуємо підбірку віршів та загадок до цієї улюбленої всіма пори року.
Одягнувши брилик свій,
Ходить червень-чародій,
Не спочине ні на мить –
Ягідки нам червонить:
І смачні сунички;
Запашні шовковички
Та ще й полунички…
Червень
Сяють вишні наливні,
Аж тріщать від соку.
Червень геть почервонів
На горі високій.
Нахиляє віти.
На присохлому зелі
Спочиває літо.
День спинився на мосту,
Небеса торкає.
«Годі! Більше не росту!» –
Сам собі гукає.
Петро Перебийніс
Сонце пече
Липа цвіте,
Жито достигає…
Коли це буває?
(влітку)
Вдень на небі гуляє,
А ввечері на землю сідає.
(сонце)
Сестрички маленькі,
Очки золоті, а вії біленьки.
(ромашка)
На просторах поля золотого
Мов шматочки неба голубого,
Виграють, виблискують, горять.
(волошки)
Стебельце – пухнаста тростинка,
В середині – чорна вуглинка,
Пелюстки блискучі, мов лак.
(мак)
Горів у траві росистій
Ліхтарик золотистий.
Світив – і враз потух –
Перетворився в пух.
(кульбаба)
На зеленій стеблинці
(конвалії)
Стоїть при дорозі на одній нозі,
Хто її зрушить – плакати мусить.
(кропива)
Дві подружки білокорі,
Дощик їм полоще кіски,
Звуть подружок цих…
(берізки)
У зеленому лісочку,
Червоніє невеличка
Спіла ягідка…
(суничка)
Їду,їду,
Ні коліс, ні сліду.
(човен)
Звівся дивний міст дугою.
Ще й оздоблений барвисто,
Мов на свято урочисте.
(веселка)
Більше дізнайся:
Вірші // Ангеляткова наука . – 2012. – №6. – С. 3.
Загадки/ Худож. Л.Гніппель. – К. : Гроно, 2000. – 15 с. : ілюстр.
Залишити коментар